Резолюція
Всеукраїнської науково-практичної конференції «Кооперативні читання: 2018 рік»,

що відбулася в Житомирському національному агроекологічному університеті 1 червня 2018 року

Ми, учасники конференції, заслухавши і обговоривши виступи своїх колег з різних регіонів України, врахувавши думки, висловлені в дискусії науковцями та практиками, та на основі ознайомлення з історичним та світовим досвідом, вважаємо за потрібне довести вітчизняним кооператорам, органам державного управління, місцевого самоврядування, науковій громадськості та усім іншим зацікавленим сторонам основні позиції нашого спільного рішення:

  1. 1. Кооперація вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, передусім тих, хто веде господарство на сімейній основі, є незворотним і об’єктивно необхідним структуроутворюючим процесом, спрямованим на завершення ринкової трансформації аграрного сектора національної економіки та його еволюційну інтеграцію до світогосподарського простору, вихід на висококонкурентні зовнішні ринки та завоювання гідного місця у міжнародному розподілі праці, відповідного аграрному потенціалу нашої країни. Кооперація також має розглядатися як інструмент економічного та соціального самозахисту селянства, школа демократії та вектор побудови громадянського суспільства. Розвиток кооперації має бути позбавлений політичної забарвленості, об’єднувати, а не розділяти людей, слугувати загальнолюдським цінностям та зміцненню економічного суверенітету нашої держави.
  2. 2. Останнім часом з боку державної виконавчої влади, як центральної, так і на місцях, спостерігається істотне посилення декларування відданості кооперативним ідеалам та готовності всіляко сприяти становленню кооперативного руху на селі. Аграрна політика уряду стала більш орієнтованою на інтереси вітчизняних кооператорів. Проте за гучними деклараціями рідко стоять достатньо конкретні справи. Повсюдно спостерігається відсутність системного бачення вирішення проблеми, бракує належної підтримки місцевих ініціатив, має місце очікування якоїсь «міфічної» державної допомоги та особливих привілей для кооперативного бізнесу. Органи управління агропромисловим розвитком ще неналежним чином підготовлені до кооперативної трансформації аграрного сектора, до роботи з потенційними кооператорами та їх ініціативними групами, забезпечення ефективного моніторингу та компетентного спрямування кооперативних процесів.
  3. 3. Викликає занепокоєння стан законодавчого забезпечення розвитку сільськогосподарської кооперації. З одного боку, вже понад 20 років відповідний закон регламентує організаційно-правовий статус, порядок створення та механізм функціонування сільськогосподарських кооперативів. Ці правові норми діють у повній відповідності до світової практики, адже відповідають міжнародним принципам кооперації та концепції кооперативного підприємства у ринковій економічній системі. З іншого боку, не вщухають спроби «вихолостити» із кооперативного закону унікальну сутність кооперативної організації як специфічного об’єднання, що є продовженням технологічних ланок господарської діяльності членів кооперативу і не відноситься до комерційних структур, адже не має на меті отримання прибутку для себе, а передусім здійснення діяльності в інтересах своїх членів.

Зокрема, групою народних депутатів у Верховній Раді України зареєстровано проект нового Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» за № 6527 від 31.05.2017 р., який повністю порушує збалансованість чинного кооперативного законодавства, створює загрози для діючих та унеможливлює розвиток нових кооперативів. Проект містить норми, які не відповідають принципам та природі кооперативної організації.

Вважаємо за потрібне застерегти від проходження даного законопроекту, а зосередити законотворчу діяльність на таких гостроактуальних напрямах, як інституціалізація неприбуткового статусу обслуговуючих кооперативів Податковим кодексом України, визнання обслуговуючих кооперативів Господарським кодексом України, легітимізація особливого порядку капіталізації кооперативного підприємства.

  1. 4. Не можна визнати задовільним протистояння розповсюдженню псевдо- і квазікооперативних структур, які наносять істотну шкоду становленню кооперативного руху в аграрному секторі. Чимало кооперативів порушують перевірені і підтверджені світовою практикою фундаментальні принципи кооперації, втрачають свою кооперативну сутність або навіть адаптуються до тіньового бізнесу. Часом зустрічаються випадки, коли підприємства або інші організаційні структури вважають себе кооперативами, претендують на отримання сприятливих умов для свого розвитку, а самі мають зовсім інший організаційно-правовий статус. Для убезпечення кооперативного руху від подібних явищ в Україні потрібен відповідний координуючий центр. Це має бути не державна, не громадська, а представницька (професійна) організація кооператорів. Тільки вони здатні здійснювати найоб’єктивніший моніторинг структуризації кооперативного руху, ініціювати зміни і удосконалення правого поля, координувати аграрну політику у частині підтримки кооперативів, контролювати «чистоту рядів» кооперативів, оцінювати доцільність фінансової підтримки конкретних кооперативів тощо.
  2. 5. За останній рік не відбулося помітних змін у системі кооперативної освіти, що по суті є нехтуванням відповідного міжнародного принципу кооперації. Освіта в кооперативах має бути безперервною, багаторівневою, комплексною, але, головне, – доступною, тобто безкоштовною і сприйнятливою для усіх потенційних кооператорів. Не розпочато також підготовку фахівців для роботи в якості найманого персоналу в кооперативах – від робітників масових професій до висококваліфікованих управлінців. В програмах і навчальних планах аграрних університетів поступово зникають відповідні теми і цілі дисципліни, а в деяких вони навіть і не з’являлися. Створення системи кооперативної освіти, активізація наукових досліджень, плідна співпраця з дорадчими службами – це ті ключові умови, що визначатимуть швидкість та наступальність кооперативних процесів в аграрному секторі.

Прийнято одноголосно. Голосувало 45 учасників конференції.

1s